Історія
прикрас із бісеру проходить через культури всіх народів і охоплює всі
континенти. Людина завжди мала потребу прикрашати себе і оточуючі її
предмети. У стародавні часи прикраси виготовлялися з матеріалів які
зустрічалися в природі, наприклад черепашок, рогів та іклів тварин.
Пізніше почали використовувати в прикрасах скло.
У легенді про виникнення скловиробництва розповідається, що одного разу, в дуже далекі часи, фінікійські купці везли по Середземному морю вантаж видобутої в Африці селітри. На ночівлю вони висадились на піщаному березі і почали готувати собі їжу. Не маючи під руками каміння, обклали багаття великими шматками селітри. Вранці розгрібаючи попіл, купці виявили чудовий злиток, який був твердим як камінь, горів вогнем на сонці і був чистим і прозорим як вода. То було скло. Так майже 6 тис. років тому виникло скловиробництво.
Батьківщина бісеру – Стародавній Єгипет, де з непрозорого скла виготовляли штучні перлини, які арабською мовою називались „бусра”, звідки й пішла його назва. Там він був прикрасою та предметом торгівлі. Як тільки тоді не називали бісер – чарівний, загадковий і навіть живий. Заможні люди вважали за честь володіти виробами та прикрасами з бісеру.
На території нашої держави бісер був відомий ще за часів Київської Русі, про що свідчать археологічні дані та письмові джерела. Наші предки носили прикраси у вигляді скляного намиста та браслетів різної форми і кольору, які виготовляли у місцевих кустарних скляних майстернях. Для оздоблення одягу знаті крім коштовного каміння, річкових та морських перлів, застосовували привізний візантійський бісер. Численні вироби й прикраси зі скла, знайдені 8-11 ст., свідчать про широкий розвиток склоробної справи.
Мистецтво нанизування прикрас і дрібного намиста з бісеру в Україні збереглося до цього часу.
На Буковині і тепер бісером оздоблюють і гаптують народний одяг. Та найбільшою популярністю користуються весільні сукні вишиті бісером.
У легенді про виникнення скловиробництва розповідається, що одного разу, в дуже далекі часи, фінікійські купці везли по Середземному морю вантаж видобутої в Африці селітри. На ночівлю вони висадились на піщаному березі і почали готувати собі їжу. Не маючи під руками каміння, обклали багаття великими шматками селітри. Вранці розгрібаючи попіл, купці виявили чудовий злиток, який був твердим як камінь, горів вогнем на сонці і був чистим і прозорим як вода. То було скло. Так майже 6 тис. років тому виникло скловиробництво.
Батьківщина бісеру – Стародавній Єгипет, де з непрозорого скла виготовляли штучні перлини, які арабською мовою називались „бусра”, звідки й пішла його назва. Там він був прикрасою та предметом торгівлі. Як тільки тоді не називали бісер – чарівний, загадковий і навіть живий. Заможні люди вважали за честь володіти виробами та прикрасами з бісеру.
На території нашої держави бісер був відомий ще за часів Київської Русі, про що свідчать археологічні дані та письмові джерела. Наші предки носили прикраси у вигляді скляного намиста та браслетів різної форми і кольору, які виготовляли у місцевих кустарних скляних майстернях. Для оздоблення одягу знаті крім коштовного каміння, річкових та морських перлів, застосовували привізний візантійський бісер. Численні вироби й прикраси зі скла, знайдені 8-11 ст., свідчать про широкий розвиток склоробної справи.
Мистецтво нанизування прикрас і дрібного намиста з бісеру в Україні збереглося до цього часу.
На Буковині і тепер бісером оздоблюють і гаптують народний одяг. Та найбільшою популярністю користуються весільні сукні вишиті бісером.
Джерело: https://vk.com/topic-34554799_26166741
Мне нравится
1
Показать список оценивших
Немає коментарів:
Дописати коментар